Новини

"Я повернувся, та тоді, як зміг..."

- писав Вадим дружині Аліні з полігону в Мукачевому. Так, він повернувся, але в мраморі.

Школа, як рідна матір, зустрічає, леліє, плекає, а потім виряджає в  життєву самостійну дорогу своїх синів і доньок. Плине час - і випускники збираються на зустрічі. Сьогодні повернувся до нас Вадим. Зібрав так багато людей: всю сім’ю, родину, учнів, односельців, гостей з усієї Гайсинщини, з різних куточків України. Вчителі, які навчали Вадима, однокласники згадують, що він був життєрадісним, чесним, справедливим, товариським, мав багато друзів. Був. Так боляче вимовляти це слово. Адже він був ще молодим. Йому б ще жити і жити, любити, дітей ростити. А він став на захист рідної України і поліг за її майбуття, задля того, щоб ми жили в країні, про яку він мріяв: квітучій, незалежній, єдиній, під мирним небом. Вадим Олександрович став героєм. Героєм не з підручників, книжок чи кінофільмів, а героєм з-поміж нас. Щира вдячність родині, яка виховала такого СИНА УКРАЇНИ. І тепер щодня учнів, вчителів, кожного, хто завітає на шкільне подвір’я, буде зустрічати і проводжати Вадим Олександрович своїм щирим усміхненим поглядом. Він взірець патріотизму. І я впевнена, що учні, вчителі будуть завжди гордитися своїм випускником і збережуть пам’ять про нього, допоки будуть битись людські серця.

Урочисте відкриття 23.12.2014 року меморіальної дошки учаснику бойових дій, полеглому у зоні проведення антитерористичної операції на сході України, молодшому сержанту - 

Проніну Вадиму Олександровичу