Книги – це ріки, що напоюють моря

Ярослав Мудрий

Мова наша,  мова –

Пісня стоголоса,

Нею мріють весни,

Нею плаче осінь,

Нею марять зими,

Нею кличе літо.

В ній криваві рими

Й сльози «Заповіту».

До слова слово, наче вишиванку,

В народну пам'ять золоті стьожки,

І кожне покоління на світанку

По них життя рівнятиме стежки.

Як два крила у птаха, що допомагають йому вільно літати в безмежному просторі, так сім’я і школа створюють оптимальне навчальне середовище для вільного та повноцінного розвитку особистості школяра.

Під Крутами — там молоде юнацтво 

На боротьбу криваву з ворогами стало,

За України славу, честь, багатство

Життя юнацьке там поклало.

Це Голокост – всього одне лиш слово,
Та його сенс – пекучий болі жар,
Вбивали всіх!.. старого і малого,
мало хто життя порятував...