Новини

Афганістан болить в моїй душі

Ти - вічний біль, Афганістан,

Ти - наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій

      Афганістан…  Минуло 26 років, як останній воїн-інтернаціоналіст залишив далеку мусульманську країну - синонім людського лиха, справжнього людського пекла.  Молоді солдати йшли мовчки. Сини твої, Україно, йшли додому. Сини, які подорослішали дуже швидко на чужині, які бачили біль, кров, жах, які до кінця так і не зрозуміли, що вони захищали, за що боролися. За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя.

      14 лютого 2015 року учні 5 класу разом з класним керівником Людмилою Василівною Затокою завітали до Керанчука Миколи Григоровича, учасника бойових дій в Афганістані, орденоносця Червоної Зірки, нині Зятковецького сільського голови. За чашкою запашного чаю лунали спогади ветерана та настанови для молоді. Наш Микола Григорович - справжній приклад мужності та самовідданості, який і сьогодні багато робить для добробуту односельців, учнівської молоді, живе їхніми інтересами і турботами.      

     

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей…

Не всі вернулися сини із тих ночей…

Учні школи разом із сільським головою вшанували пам’ять полеглого в Афгані Гнилиці Валерія Васильовича та тих обпалених афганською війною, що вже відійшли у вічність Зайця Володимира Васильовича, Проніна Олександра Івановича, Коваленка Юрія Вікторовича та полеглого на сході України Проніна Вадима Олександровича.

Стільки років щасливої тиші.

Та вривається голос в ефір,

Що благає, нагадує, кличе:

Захистіть, збережіть, люди, мир!

                                                                                                                                                                

 

17.02.2015 | Aдмін

Вернутись назад